Трансатлантична вільна торгівля

Можливий результат такої угоди всі оцінюють позитивно. Політики, економічні експерти та підприємці твердять в один голос: угода про вільну торгівлю між ЄС та США посприяла б зростанню по обидва боки Атлантики. Угода могла б гарантувати, що глобальні правила гри для економіки у перспективі визначатиме Захід, а не Китай.

З економічного погляду, така угода про вільну торгівлю змішала б усі карти у світовій торгівлі. Адже торговельні відносини між ЄС та США – це найбільше двостороннє економічне партнерство у світі. Щодня оборот товарів і послуг становить понад 1,8 мільярда євро. Разом обидві економіки забезпечують майже третину устого світового товаропотоку.

За розрахунком ЄС, масштабна угода про вільну торгівлю між двома важливими світовими ринками призведе до річного зростання ВВП в ЄС на піввідсотка. Для США очікується подібне зростання. Крім того, з огляду на величину ринків, уніфікація промислових стандартів та дозвільних процедур перетворила б ці правила фактично на світові стандарти. Насамперед це стало б великою перевагою для європейської промисловості.

Широка підтримка

В Європі є широка підтримка трансатлантичної угоди про вільну торгівлю. Канцлер Німеччини Анґела Меркель і британський прем’єр-міністр Девід Кемерон висловлюються за цей проект. Після того, як американсько-європейська робоча група влітку минулого року презентувала позитивний проміжний звіт стосовно шансів та наслідків угоди, голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу та американський президент Барак Обама теж просигналізували свою згоду.

Все лише мрія?

Утім, навіть якщо офіційний підсумковий звіт трансатлантичної робочої групи, який очікується найближчим часом, міститиме рекомендації початку переговорів, це ще не означатиме, що трансатлантична угода про зону вільної торгівлі колись стане реальністю. Даніель Ґрос, директор брюссельського центру європейських політичних студій, хоча й виступає за цю угоду, але вказує на численні завади. "Найбільша проблема – незалежність різних регуляторних відомств". Ґрос називає як приклад американське відомство з контролю за медикаментами FDA. "Це дуже чутлива тема. Чи може американське відомство без застережень визнавати  європейську сертифікацію і навпаки?", - ставить запитання експерт.

Те ж саме стосується дозволу та регулювання численних інших товарів і послуг. Так, наприклад, ЄС вимагає позначати генетично модифіковані продукти харчування, а США – ні. Також угода має охоплювати деякі послуги, такі як страхування чи надання фінансових продуктів.

Спільні правила гри

"Я вважаю нереалістичним, що угода про вільну торгівлю зможе гармонізувати всі ці правила", - каже Чарльз Різ, віце-президент Rand Corporation у Вашингтоні. Різ, котрий брав участь у підготовці північноамериканської угоди про вільну торгівлю NAFTA з Мексикою та Канадою, надає перевагу маленькому рішенню. "Я б хотів документ про вільну торгівлю, що скасовує всі мита й квоти між США та Європою", - каже він.

Водночас, як зауважує речник єврокомісара з питань торгівлі Карла де Ґухта, "найбільші перепони - це різні дозвільні правила і стандарти, тому ми хочемо не скасувати мита, а насамперед прагнемо гармонізувати ці правила".

Експерти висловлюють скепсис стосовно того, що це вдасться. Навіть якщо США та Євросоюз упродовж наступних місяців офіційно почнуть переговори, їхній успіх залишатиметься під великим питанням. Адже не все залежатиме від переговорників від Єврокомісії та американського уряду. У підсумку для угоди потрібна буде ще згода американського Конгресу та Європарламенту.

Потрібен чіткий план

Не тільки американський уряд, а й експерти вимагають проведення переговорів у швидкому темпі з чіткими часовими рамками. Упродовж року після початку пермовин сторони мають досягнути базової згоди, вважають експерти.

Через два – три роки має бути підготовано угоду. "Адже коли починаєш великий проект, а потім не доводиш його до кінця, тоді результат, очевидно, ще гірший, ніж якби навіть нічого не починалося", - застерігає Даніель Ґрос.