«Підвішена» міграція: чому в Італії українці не розбудовують своє життя?

За даними дослідження Християнського товариства українців в Італії, середній заробітчанин має майже 8 років «стажу» перебування в апеннінській державі. Але попри такий досить тривалий термін, більшість з них живе у «підвішеному стані». Як сказала Deutsche Welle професор університету «Ла Сап’єнца» Олена Пономарева, однією з головних проблем української громади в Італії є невизначений міграційний проект.

«Початково еміграція планується як короткотермінова, потім з низки суб’єктивних та об’єктивних причин вона затягується на невизначений час», - пояснює дослідниця. Така ситуація створює передусім психологічні проблеми для самих мігрантів та членів їх родин, каже Пономарева. «Феномен, пов’язаний з жіночою еміграцією – а імміграція в Італії з України є на 80% жіночою - це діти, які залишаються, як правило, в Україні. Для них вже вигадали багато термінів – «соціальні сироти», «білі сироти», але це не знімає драми», - каже дослідниця, яка виступила з викладом своїх думок на конференції «Українська та молдавська імміграція в Італії, сімейний аспект», що пройшла в італійській столиці.

Багаторічне «ненадовго»

Як правило, українки їдуть до Італії «ненадовго». Зароблені гроші переказують в Україну, на батьківщині купують житло, інвестують у навчання дітей. Але самі не повертаються ні через рік, ні через два, еміграція затягується. Нерідко заробітчанки роками не бачать рідних, що часто призводить до руйнування сімей. У той же час вони не можуть подумки «поставити хрест» на своїх планах жити в Україні, а відтак нічого не розбудовують в Італії. «Вони не намагаються заснувати, наприклад, приватне підприємство в Італії, що є провідною тенденцією серед багатьох інших іноземних громад. Вони не возз’єднуються з дітьми, цей показник – один з найнижчих серед громад», - пояснює Пономарева. Так само українські іммігранти не прагнуть брати кредити на купівлю житла в Італії: як свідчить статистика, тільки 0,7% українців, які постійно проживають в Італії, є власниками нерухомості на Апеннінах. Але чому тоді вони не повертаються в Україну?

Невизначеність в Україні

Головною причиною Пономарева називає невизначеність у політичному та економічному становищі в самій Україні. «Відомо, що як тільки життя покращується – іммігранти повертаються. Таку ситуацію переживає зараз Польща, наприклад, яка знову стала привабливою. Повертаються самі польські мігранти та їдуть мігранти з інших країн. В Україні ж всі очікують на поліпшення ситуації», - каже дослідниця.

Пономарева розповідає, що нерідко українки-заробітчанки залишають роботу в Італії, повертаються в Україну, але вже за кілька місяців знову опиняються в Італії. І це навряд чи можна пояснити тільки економічним аспектом, каже професорка римського університету: «Є інші мотиви, суб’єктивні. Люди, можливо, відчувають зовсім інші цінності: країна вільна, по-справжньому демократична, з ліберальною економікою, де вони, незважаючи на всі труднощі, можуть знайти собі достойно оплачувану роботу».

На сьогодні можна сказати, що імміграція з України в Італію – це процес, а не стан, який можна чітко окреслити, підсумовує Пономарева. Негативно на ситуацію впливає й той факт, що імміграція українців в Італію – зовсім молоде явище, яке не можна порівняти з історичними громадами в США або Канаді. Там новоприбулим є на що орієнтуватися, каже вчена. В Італії ж ідеться про перше іммігрантське покоління, яке часто буває «втраченим».

Автор: Мар’яна Яворська

Редактор: Леся Юрченко