"Оппенгеймер": головне про новий фільм Крістофера Нолана
23 липня 2023 р.
Численні біографії, документальні фільми і навіть опера присвячені американському фізику німецького походження Джуліусу Роберту Оппенгеймеру (Julius Robert Oppenheimer), так званому "батьку атомної бомби". Тепер на широкий екран вийшов біографічний фільм одного з найкасовіших режисерів світу Крістофера Нолана, який розповідає про життя знаменитого вченого.
Оппенгеймер, який народився 22 квітня 1904 року в Нью-Йорку, був американським фізиком та ключовою фігурою в Мангеттенському проєкті - програмі розробки атомної бомби. Під час Другої світової війни над нею в умовах найсуворішої таємності прямо чи опосередковано працювали майже 150 тисяч осіб.
Роберт Оппенгеймер, син німецьких батьків, виріс у заможній родині та у ранньому віці виявив надзвичайний інтерес до науки. Він вивчав фізику в Гарвардському університеті і в 1929 отримав докторський ступінь в Геттінгенському університеті у Німеччині. У 1930-і роки Оппенгеймер працював у різних наукових установах і зробив значний внесок у теоретичну фізику. У своїх дослідженнях він зосередився, зокрема, на квантовій механіці, ядерній фізиці та теорії нейтронних зірок.
Читайте також: Ядерна зброя: світ вчиться "любити" атомну бомбу?
Мангеттенський проєкт
Наприкінці 1930-х років кілька вчених, які втекли з Європи, дотримувалися думки, що нацисти могли використовувати розщеплення атомного ядра для виготовлення бомб. Вони переконали найвідомішого фізика свого часу Альберта Ейнштейна (Albert Einstein), який теж емігрував до США, написати лист-застереження тодішньому американському президентові Франкліну Рузвельту. Можливо, завдяки працям та популярності Ейнштейна, а також інформації, яку мала американська розвідка, було вирішено прискорити розробку атомної бомби. Таким чином було дано старт гонці проти можливих планів нацистської Німеччини.
У 1942 році 38-річного фізика Оппенгеймера призначили науковим керівником Мангеттенського проєкту. Він зібрав команду вчених, котрі старанно працювали над створенням новаторської технології. Основною базою Мангеттенського проєкту стала Лос-Аламоська національна лабораторія у Нью-Мексико. Там Оппенгеймер координував наукову роботу над атомною бомбою та використав свої великі знання для вирішення численних технічних проблем та викликів.
Читайте також: Наукові відкриття - час "вундеркіндів" минув
Моральна дилема
Вже через три роки, 16 липня 1945 року, неподалік Аламогордо в штаті Нью-Мексико була успішно випробувана перша атомна бомба. Оппенгеймер був присутній на цій історичній події. Масштаби руйнівної сили "його атомної бомби" вразили вченого-фізика до глибини душі. Пізніше він процитував рядок із давньоіндійської поеми "Бхагавад-гіта": "Тепер я став смертю, руйнівником світів".
Фактично Джуліус Роберт Оппенгеймер відіграв важливу роль у створенні атомних бомб, які були скинуті на Хіросіму та Нагасакі наприкінці Другої світової у 1945 році, спричинивши смерть та руйнування. Оппенгеймер був настільки вражений наслідками своєї наукової роботи, що після війни виступив проти їхніх подальших розробок і став одним із найрізкіших критиків політики в галузі озброєнь.
Читайте також: Ядерна зброя - захист чи загроза? Дилема Німеччини
На основі відзначеної нагородами біографії
Життя блискучого та спірного фізика надихнуло на створення численних біографій, документальних фільмів, серіалів та навіть опери. Новий фільм "Оппенгеймер", знятий зірковим режисером Крістофером Ноланом, заснований на книзі письменника Кая Берда та покійного історика Мартіна Джея Шервіна "Оппенгеймер. Тріумф і трагедія американського Прометея", удостоєної Пулітцерівської премії.
Британо-американський режисер Крістофер Нолан - експерт великого екрана: його фільми зібрали в прокаті понад п'ять мільярдів доларів по всьому світу і отримали загалом одинадцять "Оскарів" та 36 номінацій, включаючи дві номінації у категорії "Найкращий фільм".
У заяві для преси Крістофер Нолан пояснив, що його особливо привабило у створенні фільму: "Я хотів дати глядачам можливість відчути думки і переживання людини, яка перебувала в самому центрі найбільших змін в історії. Вона сповнена протиріч та етичних дилем - і саме такого роду матеріал мене завжди цікавив".
На думку режисера, великим завданням було "розповісти історію людини, яка була причетна до надзвичайно руйнівних подій, але вони сталися з правильних причин. Ми хотіли розповісти про ці події саме з її точки зору".
Читайте також: Ядерне роззброєння США та РФ: договори і реальність
Усі ролі, аж до другорядних, зіграли зірки кіно
У фільмі задіяні голлівудські зірки. Кілліан Мерфі грає Джуліуса Роберта Оппенгеймера, а Емілі Блант - його дружину, біолога та ботаніка Кетрін. Метт Деймон знявся у ролі генерала Леслі Гровса-молодшого, військового керівника Мангеттенського проєкту. Роберт Дауні-молодший грає Льюїса Штрауса, тодішнього співзасновника Комісії з атомної енергії США. В інших ролях - Флоренс П'ю, Джош Хартнетт, Рамі Малек та Кеннет Брана.
Крім грандіозного акторського складу, Крістофер Нолан робить ставку на технічні можливості великого кіно: фільм було знято на 65-мм широкоекранну плівку IMAX. Сцени, які розповідаються з погляду головного героя Оппенгеймера, показані у кольорі, а ті, в центрі уваги яких стоїть його майбутній супротивник Льюїс Штраус, - у чорно-білих тонах. Ці сцени вимагали розробки нового типу плівкового матеріалу: 65-мм чорно-білої плівки.
Читайте також: Коментар: Не треба боятися ядерних погроз Путіна
Покараний за заклики до ядерного роззброєння
У фільмі також відтворюється час після закінчення Мангеттенського проєкту: Роберт Оппенгеймер присвятив себе просуванню міжнародного співробітництва та політики ядерного роззброєння. Під час "холодної війни" він став мішенню ФБР та антикомуністів на чолі з Джозефом Маккарті.
В одній із ключових сцен фільму Оппенгеймера через його політичні погляди та минулі зв'язки з прихильниками комуністів викликають на розмову до комісії Сенату США з атомної енергії. Незважаючи на те, що Оппенгеймеру нічого не можна було закинути, допуск вченого до секретних матеріалів був анульований, а його самого виключили з наукової спільноти. Все це сталося не в останню чергу на вимогу старшого радника президента з атомної енергії Льюїса Штрауса.
Джуліус Роберт Оппенгеймер і після війни продовжив свою роботу фізика-теоретика на посаді професора. 1963 року він отримав премію Енріко Фермі за свій внесок у теоретичну фізику програми атомної енергії. Експерти вважають, що зроблено це було як компенсацію за дискримінацію, з якою вчений зіткнувся за Маккарті, Льюїса Штрауса і президента Дуайта Ейзенхауера. На той час Оппенгеймер вже став символом конфлікту між мораллю, наукою та політикою.
Протягом свого життя Джуліус Роберт Оппенгеймер залишався впливовою фігурою у фізиці. До самої смерті він був директором Інституту перспективних досліджень у Прінстоні, штат Нью-Джерсі, де й помер 18 лютого 1967 року. Його спадщина залишається суперечливою і досі.
Наукові досягнення та моральні роздуми Оппенгеймера допомагають краще зрозуміти вплив ядерної зброї на озвиток американського суспільства та світу загалом. Біографічний фільм Крістофера Нолана розповідає про внутрішні конфлікти однієї з найвпливовіших постатей XX-го століття.