Free Media Awards вручено ЗМІ з України, Білорусі та РФ

Церемонія вручення Free Media Awards відбулася у четвер увечері, 14 вересня, у Гамбурзі. У цьому місті розташована штаб-квартира впливового німецького тижневика Die Zeit. Фонд цієї газети спільно з норвезьким The Fritt Ord Foundation щорічно відзначають роботу журналістів у Азербайджані, Вірменії, Білорусі, Грузії, Росії та Україні для того, щоб підтримати їхню діяльність.

Лауреати Free Media Awards 2023 року

Так, серед лауреатів 2023 року - головна редакторка інтернет-видання "Українська правда" Севгіль Мусаєва та засновник антикорупційного проєкту "Наші гроші" Юрій Ніколов.

Також став лауреатом Free Media Awards 2023 року російський розслідувальний проєкт "Важливі історії" на чолі з Романом Аніним. Це видання з початком війни проти України серед перших ЗМІ в Росії було визнано владою "небажаним". Редакція "Важливих історій" зараз працює у Празі. У Варшаві базується білоруський проєкт Reform.by. Від нього у Гамбурзі було нагороджено головного редактора видання Федора Павлюченка та журналіста Олексія Жукова.

З тиском влади доводиться стикатися співробітникам і платформи новин OC Media. Цей проєкт із редакцією у Тбілісі об'єднав журналістів країн Південного Кавказу. У Гамбурзі його представили Маріам Нікурадзе та Робін Фаббро. З деякими із журналістів кореспондент DW зустрівся в Гамбурзі перед церемонією вручення премії.

"УП" та "Наші гроші"

До того, як Севгіль Мусаєва стала лауреаткою німецько-норвезької премії Free Media Awards американський журнал Time включив її у список 100 найвпливовіших людей 2022 року. Мусаєва розуміє, що багато в чому це пов'язано з тим, як "Українська правда" висвітлювала та висвітлює повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Але навіть за умов війни та військової цензури її видання залишилося незалежним ЗМІ, переконана журналістка. Як приклад вона називає публікації про розслідування зловживань серед чиновників.

"Корупція вбиває", - переконаний засновник проєкту "Наші гроші" Юрій Ніколов, особливо під час війни. Він набув широкої популярності завдяки розслідуванням зловживань у міністерстві оборони країни, пов'язаних із закупівлею продовольства. Крім того, Ніколов упевнений у тому, що ефективна боротьба з корупцією позитивно впливає на подальше надання військової та гуманітарної допомоги партнерами України.

Ніколов не зміг приїхати до Гамбурга, а Мусаєва отримала премію разом з російським та білоруськими журналістами. Проти таких спільних нагород та зустрічей виступають багато громадських діячів України. Для Мусаєвої подібні заходи - не проблема: важливо знати факти і те, хто поруч із тобою. "Мені у цьому випадку пощастило. Я знаю Романа Аніна понад 10 років", - пояснює вона. Журналісти разом працювали над розслідуванням зв'язків українських корупціонерів та російських чиновників у газовій сфері. "І я знаю його особисту позицію. Він був одним із небагатьох російських журналістів, які вибачилися переді мною за те, що зробила їхня країна", - підсумовує Мусаєва.

Однак, як стало відомо DW від організаторів, від спільного фото на сцені, за бажанням не названих лауреатів, вирішено було відмовитися. 

"Важливі історії" та Роман Анін

Головний редактор "Важливих історій" Роман Анін не має ілюзій у тому, що премії можуть врятувати незалежні російські ЗМІ. Але, за його словами, така увага мотивує молодий колектив видання: "Люди поїхали, вони залишили батьківщину та будинки. У деяких випадках вони не знаходять розуміння навіть із батьками, бо їхні батьки підтримують війну". У такій ситуації важлива підтримка, каже Роман, щоб журналісти могли виконувати свою роботу.

Він її бачить так: "Наше завдання - розповідати людям, що насправді відбувається, що насправді є владою, що насправді відбувається в Україні". А далі - справа за людьми, яке рішення вони приймуть - дадуть повести себе на забій чи чинитимуть опір цьому. Анін далекий від того, щоб звинувачувати співвітчизників в апатії та байдужості. Але він має серйозні претензії до таких інтернет-гігантів як Google, які посилаючись на алгоритми, сприяють поширенню наративів кремлівської пропаганди.

Читайте також: Коментар: Чому росіяни не протестують проти Путіна

Федір Павлюченко, Reform.by

У цьому російського колегу підтримує головний редактор інтернет-видання Reform.by Федір Павлюченко. У Гамбурзі він зазначив і таку проблему незалежних білоруських ЗМІ, як скорочення аудиторії. Пов'язано це зокрема з тим, що силовики на його батьківщині наділені повноваженнями довільно перевіряти гаджети білорусів, щоб з'ясувати, чи підписані вони на "екстремістські телеграм-канали", якими визнані практично всі незалежні ЗМІ для Білорусі. За таку підписку білорусам загрожує термін.

"Складно у концтаборі протестувати. Рівень репресій у Білорусі настільки високий, що можна порівняти зі сталінськими репресіями", - так Федір Павлюченко пояснює відсутність масового опору режиму в країні після протестів 2020 року. У такій, по суті, безвихідній ситуації однієї з ніш, яку відкрили для себе незалежні білоруські ЗМІ, стало проєктування моделі прекрасного майбутнього країни. "Це затребуваний продукт", - стверджує Павлюченко. Цим зараз займається й команда колишньої кандидатки у президенти Білорусі Світлани Тихановської.