Роман німецької письменниці отримав Міжнародного Букера
22 травня 2024 р.Лауреатом Міжнародної Букерівської премії за 2024 рік - однією з найпрестижніших винагород у царині літератури - став роман "Кайрос" німецької письменниці Дженні Ерпенбек (Jenny Erpenbeck). Церемонія оголошення переможця проводилася в сучасній галереї Тейт в Лондоні у вівторок, 21 травня.
Американський журнал New Yorker в одному з літературних есеїв назвав Ерпенбек кандидаткою на Нобелівську премію з літератури. Однак на батьківщині письменницю явно недооцінюють.
Утім, стверджувати, що ім'я Дженні Ерпенбек абсолютно не знане в Німеччині, теж не можна. Вона має свою віддану читацьку аудиторію і майже щороку отримує якусь літературну винагороду. Її книжку "Кайрос", яка вийшла у 2021 році, у Німеччині відзначили премією Уве Йонсона (Uwe-Johnson-Preis) - цю літературну винагороду, засновану у 1994 році, вручають письменникам, чия творчість пов'язана з поетикою німецького письменника й перекладача Уве Йонсона. Показово, що переклад роману "Кайрос" англійською мовою отримав широку популярність в англомовному літературному світі, тоді як у самій Німеччині книжка не тільки не отримала жодної з провідних книжкових німецьких винагород - ані престижної премії Лейпцизького книжкового ярмарку, ані найбільшої літературної премії імені Ґеорґа Бюхнера (Georg-Büchner-Preis), ані Німецької книжкової премії, - але навіть не потрапила до переліку номінантів.
Причиною цього, на думку самої письменниці, стало те, що в культурній німецькій царині Берлінський мур так досі й не впав, і тон у літературних колах досі задає Західна Німеччина.
Дженні Ерпенбек народилася у 1967 році у Німецькій Демократичній Республіці (НДР). Коли відбулося падіння Берлінського муру, письменниці було 22 роки. Держави, в якій вона виросла, більше не існувало, вона опинилася у новій країні - Федеральній Республіці Німеччині (ФРН) - і серед західних німців, яких мало цікавило минуле НДР. Її книжку "Кайрос" присвячено краху цієї країни. На думку Ерпербек, якою вона поділилася в інтерв'ю тижневику Die Zeit, млявий відгук у Німеччині на цей роман не був випадковим, адже у складі журі книжкових премій не було жодної людини східнонімецького походження. "Мене ваші проблеми теж не обходять. Тисячна за ліком книга про 1968-ті, приміром, - сказала вона журналісту із Заходу Німеччини. - Хоча (...) цей період насправді досить цікавий".
Роман "Кайрос": крах Східної Німеччини й колишнього життя
"Кайрос" - це історія токсичного кохання на тлі конання НДР. Її герої - молода жінка і на 34 роки старший за неї чоловік, який колись був прихильником Гітлера, а нині - затятий комуніст. Це також історія творчих людей у Східній Німеччині - державі, де цензура була повсюдною, а автори були змушені вдаватися до езопової мови. "Мистецтво (...) було, мабуть, єдиним засобом комунікації, за допомогою якого спілкування всередині суспільства все ще було можливе. Коли тоді розгортали газету, в ній була абсолютно нереальна мова", - зазначала Ерпенбек у 2022 році в інтерв'ю DW.
Читайте також: Падіння Берлінського муру: віхи мирної революції в Німеччині
"Кайрос" оповідає життєпис людей, які пережили перехід від комуністично-соціалістичного режиму до держави з вільною ринковою економікою. Цей "землетрус" фундаментально похитнув їхнє самосприйняття. Розлука закоханих в "Кайросі" символізує несталість, яку вони відчувають, коли руйнується їхній світ. "Те, що було знайоме, зникає. Знайоме - хороше і погане", - каже Ерпенбек.
Письменниця не випадково так яскраво описує конання НДР - їй добре знайомі відчуття, які пережили люди, що стали свідками цього краху. У 2018 році в есеї для жіночого журналу Emma Ерпенбек пояснила: "Раптом стало багато розмов про свободу, але мені це поняття, що спливало у всіляких реченнях, мало про що промовляло. Свобода подорожей? Але чи зможе хтось оплатити подорож? Або свобода слова? А якщо моя думка нікого вже не хвилює?.. Свободу не було подаровано, у неї була своя ціна. І цією ціною було все моє попереднє життя. Те, що щойно було сьогоденням, тепер називалося минулим... Відтепер моє дитинство належало музею".
Родинна літературна традиція і непростий шлях до пера
У віці 32 років Дженні Ерпенбек змогла заявити про себе в царині красного письменства. Ще за часів існування НДР вона вивчилася на палітурницю, після чого працювала реквізиторкою, згодом вивчала театральне мистецтво, а потім музичну режисуру.
Але Дженні приваблювала не тільки сцена, а й письменництво. І це не дивно: її дідусь Фріц Ерпенбек (Fritz Erpenbeck), на честь якого названо вулицю у Східному Берліні, і бабуся Гедда Ціннер (Hedda Zinner) також були письменниками. Бувши комуністами, вони обидва втекли до Москви, рятуючись від нацистів. Батько письменниці Джон, фізик за фахом, також опублікував кілька книг.
Швидкоплинність і життєва беззахисність у книгах Дженні Ерпенбек
Дебютна книжка Дженні "Стара дитина" вийшла у 1999 році. "Знайдено дівчинку, ніхто не знає, звідки вона родом, ніхто не знає, хто її батьки. Не знає цього й сама дитина", - ішлося в анотації до книжки. Багато хто побачив у цій новелі притчу про громадян НДР, які відчули сильну спантеличеність після краху системи, у якій жили.
Одна з частих тем у літературній творчості Ерпенбек - це мотив швидкоплинності й життєвої беззахисності. Герої роману "Відчуття" переживають кілька потрясінь: падіння Веймарської республіки, "Третій рейх", війну, НДР, падіння комунізму і час після нього. Ще один роман став бестселером - книжка під назвою "Gehen, ging, gegangen" (назву можна перекласти як "Іде, йшов, пішов") описує безнадію африканських біженців в Берліні. Цей роман став одним з кандидатів на Німецьку книжкову премію у 2015 році.
У романі "Aller Tage Abend" ("І щовечора...") помирає немовля, і Ерпенбек не дає спокою запитання: А якби дитина вижила? Вона наділяє те немовля кількома долями: дівчинки-напівєврейки, комуністки, що біжить від нацистів з Австрії до Москви (натяк на долю власної бабусі), або відомої письменниці в НДР. У 2015 році Ерпенбек разом з перекладачкою Сьюзен Бернофскі відзначили за цю книжку премією Independent - попередницею Міжнародної Букерівської премії.
Книжки Ерпенбек перекладено багатьма мовами світу
В англомовному книжковому світі Дженні Ерпенбек вже давно є літературною зіркою. Її книжки перекладено на 30 мов, під час її літературних турне багатьма країнами шанувальники сприймають її із захватом.
Міжнародну Букерівську премію заснували у 2005 році як доповнення до Букерівської премії. Її вручають за книжки, перекладені англійською мовою і видані у Великобританії або Ірландії. Переможець отримує 50 000 фунтів стерлінгів (близько 58 тисяч євро). Приз ділиться навпіл з перекладачем. Усім авторам і перекладачам, що увійшли до шорт-листа, виплачують по тисячі фунтів стерлінгів. Крім Дженні Ерпенбек в шорт-лист також увійшли шведка Кіра Йозефссон, аргентинка Сельва Алмада, Хван Сік Ен з Південної Кореї, Дженте Постума з Нідерландів і бразилець Ітамар Вієйра-молодший. Ерпенбек вперше працювала з новим перекладачем - Міхаелем Гофманном (Michael Hofmann), добре відомим у літературних колах. "Зазвичай він перекладає лише померлих письменників", - пожартувала вона в інтерв'ю газеті Süddeutsche Zeitung.
Назву книжки "Кайрос" Дженні Ерпенбек запозичила з грецької міфології - це ім'я бога удачі, щасливого збігу обставин. Судячи з усього, назва принесла удачу і роману німецької письменниці.