Валютне цунамі у Швейцарії

В історію швейцарського франка, а також швейцарської економіки, 15 січня 2015 року увійде, безперечно, як "чорний четвер". Цього дня курс грошової одиниці альпійської республіки за лічені хвилини злетів приблизно на 30 відсотків по відношенню до євро і долара США. В Україні така потужна ревальвація національної валюти викликала б неабияку радість, але специфіка Швейцарії полягає в тому, що тут це сприйняли як ознаку біди. На біржі в Цюріху фондовий індекс SMI вперше за час свого існування обвалився в ході торгів на 14 відсотків, а Нік Гаєк, голова однієї з найбільших компаній країни - годинникового концерну Swatch, порівняв те, що трапилось, з цунамі.

Тягар "тихої гавані"

Всю цю бурю спричинив Швейцарський національний банк (ШНБ) у Берні. Він неочікувано відмовився від політики, яку втілював, починаючи від вересня 2011 року. Тоді він вирішив поставити заслін на шляху зростання курсу національної валюти, й постановив, що євро не має падати нижче позначки 1,20 франка. Відтоді ШНБ витрачав мільярди швейцарських франків на закупівлю євро, оберігаючи цю межу.

Ще 5 січня 2015 року голова ШНБ Томас Йордан запевнював у телевізійному інтерв’ю, що вважає утримування мінімального курсу євро “центральним завданням”. Всього десять днів потому швейцарський центробанк здався і повністю зняв обмеження для курсу обміну. Євро спочатку впав до рекордного рівня 0,86 франка, після чого спробував стабілізуватись в межах паритету: 1 євро - 1 франк.

Суть проблеми в тому, що Швейцарія ніколи не прагнула володіти резервною валютою, але де-факто її має. Твердість та надійність швейцарського франка веде до того, що цю грошову одиницю в усьому світі сприймають як “тиху гавань” та скуповують щоразу, коли постає сумнів в інших валютах. Тож запровадження нового курсу євро у вересні 2011 року було викликано тим, що в умовах зростання боргової кризи того часу в Єврозоні почалось масове скуповування швейцарських франків.

Різноспрямована політика ФРС та ЄЦБ

Великий попит на валюту такої невеликої країни, як Швейцарія, неминуче веде до неприродно високого курсу, що вкрай негативно позначається на економіці, якщо вона цілковито орієнтована на експорт та на в’їзний туризм. Адже чим дорожчий франк, тим вищі ціни на швейцарську машинобудівну промисловість, годинники й шоколад, і тим менше іноземців можуть дозволити собі відвідувати цю країну. Саме заради бізнесу Швейцарський національний банк і тримав оборону так довго на межі 1,20.

Тепер оборону довелось зняти, оскільки ШНБ вже скупив велику кількість євро (сумарні валютні резерви Швейцарії перевищили, у перерахунку, 400 мільярдів євро), а кінця валютним інтервенціям досі не видно. Справа в тому, що Федеральна резервна система США (ФРС) згортає політику наддешевих грошей та готується до підвищення відсоткових ставок. Це призводить до зміцнення долару відносно валют усього світу, в тому числі й до євро. Одночасно Європейський центральний банк (ЄЦБ) продовжує накачувати нестійку економіку Єврозони дешевими грошима та вже 22 січня може оголосити про нові відповідні масштабні міри. Це неминуче призведе до подальшого падіння курсу європейської валюти.

Нові шанси для німецьких експортерів та австрійських курортів

У такій ситуації ШНБ вирішив не намагатися більше протистояти неминучому й повністю відмовився від спроб підтримувати євро. За цим одразу ж стався зліт франка та обвальне падіння акцій швейцарських компаній, продукція яких відразу втратила значну частину своєї цінової конкурентоздатності на світовому ринку. За підрахунками банку UBS, обсяг швейцарського експорту може скоротитись тепер приблизно на 5 мільярдів франків на рік. Загроза рецесії різко зросла, попереджає головний економіст UBS Даніель Кальт.

У Німеччині, у свою чергу, акції злетіли. Адже Швейцарія входить до десятки її найважливіших ринків збуту й імпортує набагато більше німецьких товарів, аніж, приміром, такі великі країни, як Росія, Японія чи Туреччина. “Швейцарці полюбляють німецькі автомобілі. Для них вони тепер стануть дешевшими”, - пояснює Александер Шуман, головний економіст Федерального об’єднання торгівельно-промислових палат Німеччини (DIHK).

Гарні перспективи відкриваються, на його думку, і перед німецькими машинобудівниками: “У Швейцарії - потужна промисловість, якій необхідне устаткування. Німеччина може запропонувати все, що завгодно”. А якщо швейцарські фірми через занадто дорогий франк захочуть перевести виробництво у сусідні країни, то кандидатом номер один, знову ж таки, виявиться Німеччина, впевнений Александер Шуман. Вже у 2014 році швейцарці стали щонайбільшими іноземними інвесторами на німецькому ринку після американців, випередивши й китайців, й британців.

Усі країни Єврозони, що межують зі Швейцарією - Німеччина, Австрія, Італія, Франція - можуть розраховувати на подальше зростання і так вже популярного в минулі роки швейцарського шопінг-туризму: мешканцям альпійської республіки буде ще вигідніше їздити до сусідів за покупками, особливо за товарами довгочасного користування. Ці ж країни, особливо Австрія та Німеччина, виграють ще й від переорієнтування зимових туристичних потоків, оскільки гірськолижний відпочинок у Швейцарії “для багатьох стане тепер просто непід’ємним”, вважає головний економіст DIHK.