Коментар
3 травня 2014 р.
Проросійські сепаратисти на сході України відпустили взятих у полон майже тиждень тому західних та українських військових інспекторів, які перебували в Слов'янську зі спостережною місією на завдання ОБСЄ. Володимирові Лукіну, спецпредставникові президента РФ Володимира Путіна, вдалося домогтися звільнення учасників місії без жодних умов.
Не можна не вітати той факт, що сепаратисти відпустили на свободу людей, яких називали "шпигунами НАТО" і "військовополоненими". Важливо наголосити й на тому, що, в кінцевому рахунку, Росія - під тиском Заходу і не без участі екс-канцлера ФРН Ґергарда Шредера - підключилася до процесу сприяння їхньому звільненню. Тим не менше, сам факт звільнення, як це не прикро, не є ознакою деескалації конфлікту.
Картини війни
Бої між урядовими військами і озброєними до зубів бойовиками, які виступають на боці сепаратистів у Донецькій області, не вщухають. Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков вранці в суботу, 3 травня, оголосив про продовження антитерористичної операції, спрямованої на боротьбу з проросійськими силами в Краматорську - місті неподалік від Слов'янська. Поряд з цим привід для побоювань в зв'язку з подальшим загостренням конфлікту дають і події минулих діб в Одесі, де в ніч з п'ятниці на суботу у вуличних зіткненнях між проросійськими і проукраїнськими групами і унаслідок пожежі в Будинку профспілок загинули десятки людей.
Як по один, так і по інший бік барикад є сили, що провокують ескалацію і прагнуть вирішити конфлікт за допомогою насильства. Вимоги Заходу про мирне врегулювання кризи в Україні знаходять дедалі менший відгук серед представників супротивних сторін. Проросійські сепаратисти явно роблять ставку на те, що подальша дестабілізація ситуації в Україні стане перешкодою для проведення дострокових президентських виборів, призначених на 25 травня.
Стрімко втрачаючи контроль над подіями на сході України, уряд опинився перед дилемою. Він відчуває тиск з боку українського суспільства: від влади очікують демонстрації рішучості й вимагають силою відповісти сепаратистському рухові. У будь-якому разі, навряд чи уряд зможе пасивно спостерігати за розпадом української держави. Ця вибухонебезпечна суміш безкомпромісності, залякування і взаємних звинувачень і є рецептом розпалювання громадянської війни в Україні, особливо враховуючи, що роль диявола грає тут Росія.
Віроломна тактика Москви
Прозахідна державна влада в Києві, сформована після повалення президента Віктора Януковича і представлена, зокрема, Олександром Турчиновим та Арсенієм Яценюком, викликала у Кремля страх програти Україну в антагоністичній геополітичній грі з ЄС, а згодом - і з НАТО. Тому керівництво РФ скористалося слабкістю уряду в Києві і вдалось до анексії Криму. Тепер політичні зусилля Москви спрямовані на те, щоб не допустити проведення в Україні дострокових президентських виборів і узаконення нової української влади. Ризик, що таким чином вона прирекає Україну на подальшу міжусобну боротьбу, Москва, очевидно, усвідомлює, якщо взагалі не враховує. Те , що Кремль має набагато більший вплив на сепаратистів, ніж це декларується, і при бажанні міг би їх стримувати, підтверджується фактом звільнення військових спостерігачів ОБСЄ зусиллями спецпредставника РФ.
Інґо Маннтойфель, керівник відділу Східної Європи та головний редактор російської редакції DW