Сценарій для 2015-го?

За два роки до президентських виборів настрої в українському суспільстві дедалі більше радикалізуються. І якщо раніше це засвідчували лише політичні симпатії виборців, то нині експерти говорять про інспіровану політиками політтехнологію, що ескалює насильство.

Влада пов'язує таку ескалацію з появою в парламенті ВО "Свобода", але, як відомо, бійки у Верховній Раді, що шокували своєю брутальністю і драматичними наслідками, провокувалися саме депутатами Партії регіонів задовго до появи у законодавчому органі ВО "Свобода". Власне, саме ця обставина й спонукала американського політолога Тараса Кузьо, якого вважають наближеним до "Батьківщини", ще рік тому констатувати: "Партія регіонів Віктора Януковича є насильницькою, антидемократичною та корумпованою політичною машиною набагато більше, ніж "Свобода".

У березні цього року лідер парламентської фракції Партії регіонів Олександр Єфремов назвав колег з опозиції "неофашистами", чим одразу спровокував чергову бійку між депутатами. А в травні у великих містах України відбулась акція влади "В Європу - без фашистів!". Свого апогею такі "антифашистські марші" досягли 18 травня у Києві, коли об’єктом нападу політичних активістів, вірогідно, з провладного табору стали журналісти. Тоді обійшлося без жертв. Однак, на що чекати далі?

Відволікальні маневри

"Суспільство радикалізується, і перші фізичні сутички вже мали місце - як з боку молодих людей, яких найняла Партія регіонів, так і з боку "Свободи", - поділився своїми спостереженнями щодо останніх подій в Україні німецький політолог Андреас Умланд. На його думку, причин радикалізації населення кілька і серед них - зростання агресивності та загострення національного і мовного протистояння. "Цьому, вочевидь, сприяє уряд, адже конфронтацією зі "свободівцями" та націоналістами він відволікає увагу від соціально-економічних проблем", - додає Умланд.

Самі ж українці сприймають ситуацію більш гостро. Представники опозиційної журналістської громади вдалися до акцій протесту з вимогами до правоохоронців розслідувати побиття колег 18 травня. Громадські діячі не виключають ескалацію насильства вже нині. "Системне "ґвалтування" народу почалося з морального насильства, коли нинішня влада вдалася до технології спілкування з населенням у формі повного його ігнорування", - сказав у розмові з DW головний редактор незалежного культурологічного журналу "Ї" Тарас Возняк. На його думку, приклад застосування фізичного насильства для вирішення політичних питань дали самі депутати. "Це був чіткий сигнал суспільству, що буде з тими, хто не подобається. Дияволів випустили з клітки", - пояснив Возняк.

Сценарії влади

Як німецький політолог, так і українські експерти вбачають у фізичних зіткненнях на тлі політичних суперечностей реалізацію політтехнологічного сценарію, за яким стоять конкретні політичні сили. І радикалізація суспільства - один з основних його аспектів. Якщо в таборі українських націоналістів радикалізація має реальне підґрунтя, то у  регіоналів, кажуть експерти, вона плекається штучно. "Партія регіонів - набагато менш ідеологічна партія, ніж "Свобода" чи "Батьківщина". Вона використовує радикалізацію, аби відволікти увагу від власних невдач і провалів", - зауважує Умланд.

Плідним підґрунтям для політичної радикалізації є поляризація суспільних настроїв. Однак, якщо раніше перед парламентськими чи президентськими виборами в Україні у центрі поляризації перебувало мовне питання, то нині партія влади пропонує антифашистський контент. "Таким чином Віктор Янукович мобілізує власний електорат на президентські вибори 2015 року", - пояснює дії влади професор політології Олексій Гарань. А його колега з Німеччини Умланд додає: "При цьому Партія регіонів тривіалізує поняття "фашизм" і "неонацизм" та використовує їх маніпулятивно".

За словами політологів, "Свобода" не є традиційною для західного ока неонацистською партією, водночас її небезпідставно називають радикальним правоекстремістським та ультранаціональним об'єднанням, яке також вдається до розколу суспільства. Експерти вважають, що влада навмисно підмінює зміст цих понять, аби чим дужче загострювати ситуацію. "Для значної частини членів Партії регіонів фашизмом є вишиванка та українська мова. Владі абсолютно байдужий реальний зміст цих понять, бо вона використовує їх із політтехнологічною метою", - каже Гарань і водночас застерігає: "Розігруючи цю карту, Партія регіонів не розуміє, що підриває в Європі довіру до України, адже європейські журналісти чи депутати Європарламенту таких українських тонкощів не розуміють".

2015 рік: спаринг-партнер для Януковича

Зважаючи на це, експерти припускають існування ще одного аспекту "антифашистського" сценарію влади: виведення у другий тур президентських виборів гідного для Януковича конкурента. "З нинішніх рейтингів ми бачимо, що 2015 року Янукович програє Віталію Кличку, Арсенію Яценюку і навіть Юлії Тимошенко, - пояснює Гарань. - Натомість в Олега Тягнибока він виграє, тож, для Януковича це найпростіший "партнер".

Звичайно, рейтинги можуть змінитися. Однак уже нині очевидно, що наявність радикально налаштованого опонента у другому турі додає Януковичу шансів на перемогу, каже Умланд. Принаймні у 1999 році поява в другому турі президентських виборів Симоненка забезпечила перемогу Леонідові Кучмі. "Схожою була ситуація й у Франції 2002 року, коли конкурентом чинного тоді президента Жака Ширака у другому турі став лідер Національного фронту Жан Марі Ле Пен", - нагадує Умланд.