Театральне «вікно» в Україну

«Доки ви не перекладені, ви не існуєте», - вважає режисер з Австрії Крістіан Папке. Цього року він очолює австрійський драматургічний конкурс «Говорити про кордони: Життя в добу змін», який уперше присвятили Україні. Таке змагання на кращу сценічну роботу відбувається щороку в країнах Східної Європи. Фінансується конкурс міністерством закордонних справ Австрії.

Папке переконаний, що в німецькомовних країнах існує потреба дізнатися більше про життя в Україні. Але цього важко досягти, якщо нема можливості читати й слухати українські історії. І от такий конкурс є хоч і невеликим, але все ж таки помітним кроком, аби змінити ситуацію, переконаний Папке. П’єсу, яка переможе, представлять на читаннях у Відні, її видадуть кількатисячним тиражем і покажуть в Державному театрі Карлсруе в Німеччині. Переможця визначать на початку наступного року.

Не думати про німецьку публік

У Карлсруе відбудеться щонайменше 15 вистав за п'єсою одного з авторів з України. Інтендант театру Петер Шпулер, який є також членом журі конкурсу, вже зараз з нетерпінням очікує знайомства з українською драматургічною сценою. Авторам, які хочуть взяти участь у конкурсі «Говорити про кордони», Шпулер радить думати не про те, що може привабити німецьку публіку, а переймайтися темами, які важливі для них особисто, для України й українського театру.

«Ми шукаємо п'єси на теми, пов'язані з життєвим досвідом в епоху змін, та дають цікаві ролі акторам», - додає інтендант театру Карлсруе. Роботи, що надійдуть впродовж літа, зможуть взяти участь у майстер-класі з доопрацювання. Майстер-клас вестимуть австрійські театральні фахівці.

Проблеми українського театру

Торік подібний конкурс присвятили Румунії. Як розповів Шпулер, йому довелося перечитати близько 70 доробків румунських драматургів. Але чи не бракуватиме українських п’єс, аби провести справді повноцінне змагання? Адже, як зазначають театрознавці, в самій Україні рідко можна побачити на сцені постановку сучасної п’єси українського автора.

Куратор фестивалю «Тиждень актуальної п'єси» Марися Нікітюк налаштована оптимістично. За її словами, останніми роками активізувалось середовище молодих українських драматургів, у драматургію почали приходити автори з інших галузей. Як приклад Нікітюк згадала про поетесу Катерину Бабкіну.

Обмаль сучасних п’єс українських авторів на українських підмостках Нікітюк пов’язує передусім з проблемами самих театрів, які замість творчих пошуків зайняті виживанням. Відомо, коли театри виселяють з приміщень, як-от днями про таке заявляв творчий колектив Київського академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва, що на Подолі.

Театральне «вікно» в Україну

Нікітюк вважає, що будь-яка сучасна українська тема буде цікавою і буде відкриттям для глядачів у ФРН. «Напевно сподіваються на політичну п'єсу, хоча писати її важко, - каже театрознавець. - Точно будуть п'єси, що представлять соціальні реалії в Україні. Організатори конкурсу створюють «вікно», щоб подивитись, використовуючи художні засоби, чим живе Україна».

За словами Крістіана Папке, кожна місцева тема може бути цікавою німецькомовній аудиторії, якщо вона достатньо універсальна, аби бути зрозумілою в усьому світі. Тоді, зауважив він, театральні глядачі в Австрії і ФРН реагуватимуть так само сильно й з цікавістю на гарну українську виставу, як вони сприймають творчість британця, що помер у 1616 році.