Найсуперечливіше видання року: "Майн Кампф"
5 січня 2016 р.Для одних це - жахливий сценарій. Для інших - довгоочікуване завершення виснажливого проекту: починаючи з 1 січня у Німеччині дозволено видавати і продавати "Майн Кампф". Точніше - історично-критичне видання цієї книги з примітками відомих істориків та роз'ясненнями для читачів. Отже, з обкладинки не дивиться Гітлер, і звичайно видавництво не стало друкувати горезвісну назву готичним шрифтом. Двотомник витримано в стриманому стилі наукового видання.
І все ж таки ця тема викликала в Німеччині бурхливідискусії. До дебатів, що тривали кілька років, долучилися різні люди - від депутатів Бундестагу і представників Центральної ради єврейських громад до членів Німецького товариства істориків. Через 70 років після смерті автора спливає термін дії захисту авторського права. (Як відомо, Гітлер покінчив з собою 30 квітня 1945 року, коли вже давно було зрозуміло, що він війну більше не виграє). Обмеження на "Майн Кампф" поширювалось до початку 2016 року на всю Європу. Від січня книгу в принципі будь-хто може передруковувати та поширювати.
У Німеччині на це зважилось поки що лише одне видавництво, а саме - видавництво Інституту сучасної історії в Мюнхені (IZF). Починаючи від 2009 року, його експерти працюють над версією, доповненою історичними коментарями. "Було би погано, якщо взагалі не безвідповідально, якби цей текст перевидавали без коментарів, і він був би доступний скрізь", - пояснює директор інституту Андреас Віршинг причини залучення експертів до перевидання. "Йдеться про роз'яснення, - додає він. - В цьому виданні можна знайти чимало нової інформації, що здатна допомогти краще зрозуміти певні частини тексту, а подекуди - навіть історію націонал-соціалізму".
Міф "Майн Кампф"
У Німеччині про "Майн Кампф" говорили дуже багато, хоча насправді з твором німці майже не обізнані. І хоча це єдиний документ з автобіографічними рисами, що вийшов з-під пера нацистського фюрера, досліджень про його появу, структуру і, що найважливіше, вплив на сучасників цього підбурливого тексту - замало.
Досі існує легенда про "непрочитаний бестселер". Мільйони свого часу купили цю книжку (або отримали її в подарунок), але майже ніхто не прочитав. Тож, як виправдовувався багато хто з німців після війни, мало хто справді знав, які злочини планував Гітлер.
З "Майн Кампф" можна дізнатися чимало про те, яку роль справді відігравав Гітлер, говорить Віршинг. Приміром, про війну за "життєвий простір" для німців у Східній Європі, передусім, внаслідок втогнення в Польщу 1939 року та напад Радянський Союз у 1941 році. Так само й про антисемітизм, примусову стерилізацію та евтаназію. Усі ці скоєні пізніше нацистами злочини присутні в книзі Гітлера, перший том якої з'явився 1924 року, а другий - 1927 року.
Тому коментарі до нового видання 2016 року мають важливу функцію, веде далі Віршинг. Вони пояснюють історичні обставини, розповідають про конкретні постаті й історичне підґрунтя. "Крім того, йдеться про те, - і це, мабуть, найголовніше - перервати Гітлера, який як демагог, говорить тут майже безперервно. Тобто вказати на його напівпраду, на його підбурливі ремарки, відверту брехню, якої теж багато", - додає Віршинг. Якщо повернутись до історії, то можна побачити, що "чимало з того, про що писав Гітлер у "Майн Кампф", після 1933 року перетворилось на жахливу реальність".
Спочатку проект з публікації прокоментованого видання "Майн Кампф" фінансово підтримувався зі земельного бюджету Баварії. Саме Баварії належали авторське й видавниче права на "Майн Кампф". Отримала вона їх після Другої світової війни: союзники забрали авторські права у видавництва "Eher", що належало Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини. Зробили це, щоби запобігти передрукам книжки і поширенню націонал-соціалістичних ідей.
Скандал: політики проти істориків
Однак згодом Баварія припинила фінансування дослідницького проекту. Причиною стала критика з Ізраїлю та від колишньої очільниці Центральної ради єврейських громад Німеччини Шарлотти Клоблох: "Жалюгідний текст Гітлера провокує до ненависті й ненависті до інших людей і, як вважають експерти, є доказом злочину нацьковування народів одне на одного".
Втім, критика лунала не лише від тих, хто найбільше волів би назавжди заборонити цю книгу. Кілька років тому соціолог Горст Петткер намагався скласти коментар до книжки Гітлера для проекту "Документальні свідчення". Однак земельна влада Баварії перешкодила його реалізації, посилаючись на авторське право. Петткер вважав неправильним випуск лише історично-критичного видання: "Історично-критичне видання означає також - зрозуміти різні шари походження цього тексту. Чи справді в цьому випадку є таким важливим кропітке філологічне дослідження тексту? Важливим, на мою думку, є те, щоб широкий загал нарешті дізнався про зміст цієї книжки і на критичній основі дав їй реалістичну оцінку".
Таким чином із завершенням дії авторського права, мабуть, найважливішим є не питання, хто видаватиме твори Гітлера, а передусім - хто їх читатиме? Так звані "розлючені громадяни", які виходять на демонстрації антиісламістського руху PEGIDA, чиї ксенофобські гасла непокоять багатьох у Німеччині? Ті, хто пише на плакатах "брехлива преса" - термін часів націонал-соціалізму? Чи взагалі - функціонери з Націонал-демократичної партії Німеччини, якій 2016 року загрожує заборона, але які з нового року мають право вільно цитувати роботу Гітлера?
Хто читатиме "Майн кампф" у майбутньому?
В інтернеті вже давно доступні витяги з гітлерової книжки. Приміром, на сайті абсолютно легального в Німеччині онлайн-аукціону ebayпродаються букіністичні видання "Майн Кампф". Читати цю книжку ніколи не заборонялось - заборонялось її комерційне поширення.
"Книжка "Майн Кампф" не є в прямому сенсі безпосередньо небезпечною", - говорить Андреас Віршинг з Інституту сучасної історії. Але вона має високе символічне значення. "Теми на кшталт антисемітизму і расизму, на жаль, досі не втратили актуальності. Тож не можна повністю виключити, що хтось підхопить ту чи іншу цитату з цієї книги".
Відповіді на запитання, хто ж читатиме "Майн Кампф" у майбутньому, бути не може. Є лише пропозиція критично ознайомитися з цією книгою, взявши в руки видання, котре містить коментарі. До речі, той, хто, не володіючи історичними знаннями, вихоплюватиме окремі цитати, і в майбутньому може бути притягнутий до відповідальності. Адже нацьковування народів одне на одного й надалі вважається злочином.