Що про "Турецький потік" думають в Анкарі

За допомогою газопроводу, угода про будівництво якого була підписана у понеділок, 10 жовтня, Москва розраховує повністю відмовитися від транспортування газу територією України. Проект передбачає будівництво двох гілок газопроводу дном Чорного моря: потужність кожної з них складе 15,75 мільярдів кубометрів. Завершення першої стадії будівництва заплановано на 2019 рік. При цьому очікується, що газ із першої гілки буде призначений виключно для зростаючих потреб турецького ринку. Друга ж гілка розрахована на європейський ринок.

Стратегічний проект

Як зазначають експерти, після завершення проекту ціни на природний газ в Туреччині можуть знизитися. Це відбудеться завдяки тому, що блакитне паливо поставлятимуть безпосередньо з Росії до Туреччини, оминаючи транзитні країни - Україну, Молдову, Болгарію і Румунію. "Це, без сумніву, дозволить скоротити витрати на транзит", - вважає експерт з енергетики, турецький політолог Айдин Сезер. До того ж Туреччина, вважають в Анкарі, убезпечить себе від будь-яких потрясінь в разі газових суперечок між Росією і Україною або ж, наприклад, Румунією.

"Якщо Росія здійснить свій план з постачання газу в обхід України, "Турецький потік" зможе стати для Туреччини єдиною можливістю й надалі закуповувати таку ж кількість російського газу, як і раніше. Проект має стратегічне значення в плані безпеки поставок", - упевнений експерт. У свою чергу, Росія переслідує політичні цілі. "З огляду на стан економіки РФ, настільки великі інвестиції російської сторони свідчать про те, що це не комерційний проект", - констатує Сезер.

Нові маршрути, старі постачальники

Водночас "Турецький потік" не сприятиме диверсифікації джерел енергії, зізнаються експерти. "Ми диверсифікуємо не так джерела, як маршрути. Зрештою, яка з країн поставляє нам газ із заходу - Болгарія, Румунія, Україна? Ми повинні бути реалістами і своєчасно вжити необхідні заходи, - розмірковує колишній посол Туреччини в Катарі Мітхат Ренде. - Якби ми вчасно не побудували "Блакитний потік", Туреччина зіткнулася б із серйозними проблемами. А якщо Анкара не вживе необхідних заходів зараз, то після 2019 року країні загрожує нестача енергоресурсів ".

На сьогоднішній день Туреччина імпортує більше 70 відсотків енергоресурсів. На думку експертів, проект також зміг би допомогти Туреччині в її прагненні стати енергетичним транспортним вузлом і транзитною країною, яка буде відігравати важливу роль в забезпеченні безпеки газових поставок як на європейському, так і на глобальному рівні. "Ми майже єдина країна в регіоні, яка може стати енергетичним транспортним вузлом, з огляду на наше географічне розташування, а також потенціал та можливості реалізації великих проектів", - упевнений Мітхат Ренде.

Попит на газ в Європі невисокий

Водночас в Міжнародній енергетичній агенції попереджають: в першу чергу Москва повинна переконатися в тому, чи російський газ дійсно цікавить Європу. Як підкреслює виконавчий директор агенції Фатіх Бірол, в ЄС існує жорстка конкуренція між природним газом і відновлюваними джерелами енергії. При цьому уряди європейських країн традиційно підтримують останній варіант, а попит на природний газ не дуже високий.

"Росії слід було б подивитися, чи є в Європі достатній потенціал ринку і, виходячи з цього, переглянути свої комерційні плани і вирішити, чи здатна вона запропонувати своїм європейським партнерам гнучкі умови співпраці", - підсумовує експерт.